Cmpax onaнyвaв вce вuщe kepiвнuцmвo PФ, y nymiнa зaлuшuвcя ocmaннiй шaнc вuйmu з вiйнu

Але проблема в тому, що Путін "отруєний владою" і, схоже, не уявляє свого життя поза своїм "троном". Його оточення, поза всяким сумнівом, хотіло б змінити режим, але страх пронизав кремлівські кабінети. Потенційні "змовники" бояться довіритися один одному та ризикувати життям. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Яким ви бачите варіант збереження обличчя Путіна у цій війні? І чи можливо взагалі тут, навіть суто теоретично, зберегти обличчя? Чи можуть у Кремлі призначити цапавідбувайла, на якого спишуть усі гріхи, всі провали в цій війні проти України?

– На мою думку, це вже неможливо. Цей момент Путін уже прогаяв. Немає конструкції, яка дозволить йому зберегти обличчя. Єдине, що, можливо, ще не до кінця втрачено, – це можливість піти у відставку, щоб поразку у війні визнавав уже майбутній президент, а не Володимир Путін.

Наскільки це дозволить зберегти обличчя, не зрозуміло, але інших варіантів я взагалі не бачу.

– Як може виглядати така відставка? Путін може просто вийти і сказати: "Я втомився, я йду"?

– Довго говорили про його погане самопочуття тощо. Запакувати відставку можна, питання не в цьому. Людей, які сидять в адміністрації президента на зарплаті та вигадують усілякі небилиці, достатньо.

Але річ у готовності Путіна вийти на пенсію. Мені здається, він уже настільки отруєний владою, що вже сам не уявляє собі життя поза цією верхівкою владної піраміди. І це проблема. Хоч би як він був відірваний від реальності, він не може не розуміти, що в Україні все відбувається не так, як він планував. Цього неможливо не розуміти.

Тому те, що він досі тримається за своє крісло, свідчить, що він не уявляє життя без цього. Отже, хоча теоретично ця можливість залишається, далеко ще не факт, що у принципі вона може бути реалізована.

– Ви згадали як одну з можливих причин відставки погане самопочуття Путіна. Дійсно, зараз ходить багато чуток про те, що він смертельно хворий. Ви вірите у це?

– Путін не має жодних фінансових обмежень у застосуванні найсучасніших методів медицини. Але навіть у разі смертельної хвороби, ймовірність якої, безумовно, є, може прожити досить довго.

Як ми знаємо, сучасна медицина в її найпросунутіших моментах, наприклад в Ізраїлі, може досить багато. Як мені казали мої ізраїльські друзі, під час прем'єрства Нетаньягу Володимиру Путіну вдавалося отримувати дуже високотехнологічні ліки, виготовлені з урахуванням його індивідуального геному, і вони, звичайно, дозволяють робити дуже багато.

– Питання щодо настроїв в оточенні Путіна. Яке їхнє бачення майбутнього Путіна та цього режиму? Чи можна очікувати, що вони всіма силами підтримуватимуть режим, оскільки весь їхній добробут безпосередньо залежить від Путіна, чи все ж таки вони хотіли б вже змінити вождя?

– Звичайно, вони хотіли б змінити вождя, але вони настільки бояться, настільки не довіряють один одному, що ця група змовників не може оформитися. Всі бояться, що замість того, щоб отримати результат і прибрати Путіна, всі вони опиняться в кращому випадку в Лефортово, а в найгіршому – на цвинтарі.

Тому – так, вони хочуть, але щодо реалізації – це велике питання, тому що страх пронизав все вище керівництво Росії. Ніхто нікому не довіряє, ніхто нікому не вірить. Всі сподіваються, що "раптом прилетить чарівник у блакитному вертольоті" – і Путін зникне, розчиниться як ранковий туман, що все саме якось розсмокчеться. І це проблема.

– Страх, що вони відчувають, має реальне підгрунтя? Путін справді настільки серйозно контролює силовий блок чи все ж таки це самонакручування, що такого серйозного контролю насправді немає?

– Звісно, для страху є реальні причини. І питання не в контролі Путіна, а в тому, що будьхто, з ким вони розмовлятимуть, може скористатися цією відвертістю і здати свого співрозмовника, щоб отримати якісь ніштяки.

Тому зрозуміло, що атмосфера недовіри є дуже сильною. Якщо люди спілкуються, то спілкуються з тими, кого знають дуже давно, з тими, кого вони випробували у різних ситуаціях і в кому вони впевнені. Таких людей у верхівці влади не так уже й багато.