Зaxonumu Ogecy ma noвнicmю вigpiзamu Уkpaїнy вig Чopнorо мopя, a nomiм... 0звyчeно мomopoшнuй nлaн nу
Російська окупаційна армія активізувалася на півдні України. Ворог перекинув на Кінбурнську косу, що розташована на відстані усього 60 кілометрів від Одеси, додаткові сили та засоби, острови в дельті Дніпра на півдні Херсонщини штурмують російські човни. Чи може противник атакувати Одесу? Чи може здійснити спробу відрізати Україну від Чорного моря, зокрема, використовуючи Придністров’я?
Небезпека для Одеси та Одещини дійсно збільшилася. Ворог фактично має можливість обстрілювати місто, портову інфраструктуру та увесь регіон. Проте наразі про висадку ворожих сил на Одещині не йдеться, хоча такі плани в Кремля є. Використання угрупування російських військ із Придністров’я також малоперспективне через об’єктивні причини. Наразі ворог робить головну ставку на повстання всередині країни, але і з цим у нього великі проблеми.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– З’явилася інформація про те, що російські окупанти намагаються висадитися на островах Дніпра на Херсонщині. Раніше стало відомо, що на Кінбурнській косі противник збільшує кількість своїх сил та засобів. Чи вважаєте ви, що це ознаки того, що ворог має намір переключитися зі сходу на південь? Якщо так, які можливості в нього є?
– Ми виходимо з інформації, яка є у відкритому доступі. Я не маю доступу до розвідувальної інформації і не можу сказати, скільки російських військ там перебуває. Але з того, що я бачу, можна зробити висновок, що таке Кінбурнська коса для Російської Федерації. Вони контролювали її раніше і хочуть контролювати й надалі та розмістити тут комплекси ППО і таким чином спробувати захистити частину контрольованого західного узбережжя Криму від українських ракет, літаків та безпілотників, які можуть сюди наближатися.
В принципі, коса розташована досить зручно. Не забуваймо, що звідси до Одеси усього 60 кілометрів. Для ракети це зліт і падіння. Це навіть не хвилини – це секунди. Тими самими С300 – а це балістика – можна бити по території Одеси. Отже, я вважаю, що це нова загроза для Одещини.
Окрім захисту Криму, захисту військових на підконтрольній Росії території, це ще й можливість атак по Одесі та по портовій інфраструктурі. Це для них легко.
Тепер щодо Херсону. Повідомлялося про 300 човнів, які перебувають там. Це дійсно звучить загрозливо. Але давайте порахуємо. Хай кожен човен вміщує 10 людей – це нереально, але припустимо. Разом – це 3000 людей. Чи це багато? Щодня українці виводять з ладу 12001500. Отже, це на два дні. Це дуже арифметично, дуже грубо, але тим паче. Якщо ми підемо до практики і згадаємо, як наші військові переміщувалися на човнах і коли росіяни переміщувалися на човнах, то це зазвичай 24 людей і вантаж – боєкомплект тощо. Тобто виходить, що людей там буде вдвічі менше на кожному човні.
Далі, відстань між Херсоном і територіями, які контролюються Росією, – 3 кілометри. Так, можна десь переміщуватися острівками, можна десь накопичуватися, але ми пам’ятаємо, як наші військові намагалися переміщувати в Олешки, Козачі Лагері – наскільки важко це було робити під постійними обстрілами росіян. Вони трималися просто за руїни.
І головне питання: як переміщати важку техніку? Це просто нереально. Поромом, баржею, мостом, понтонною переправою? Навіть якщо недосвідчена людина оперуватиме безпілотником, то з третього чи четвертого разу вона влучить в ту понтонну переправу, а що вже казати за наших професійних операторів БПЛА?
Отже, якщо підсумувати, станом на зараз я не розглядаю це як велику загрозу. Я розглядаю це як поступову спробу росіян пересуватися, накопичуватися, робити диверсійні акції. Переміщення на правий берег Дніпра на Херсонщині? Так, це можливо, і вони намагаються це робити. Але велика, повномасштабна висадка, як це було у союзників в Нормандії, – я у це не вірю. Принаймні, виходячи з того, що є у відкритому доступі.
– Дійсно, відстань від Кінбурнської коси до Одеси досить невелика. Якщо подивитися на мапу півдня, можна побачити з одного боку Придністров’я, з іншого – Кінбурнську косу і Крим. Чи вважаєте ви, що у ворога є суто теоретична можливість відрізати Україну від Чорного моря?
– Придністров’я? Про це багато говорили. Там голі, босі, з огірком в кишені, без перебільшення. Я спілкувався з колегами з Молдови, вони кажуть, там контингент взагалі ні про що. Вони сидять, трясуться, аби не перекрили це Придністров’я, бо це просто джерело для заробітку грошей. Військових там немає – склади охороняє місцеве населення. Там роботи немає, а тут можна працювати сторожем, начебто непогано.
Тому я не вірю, що з Придністров’я будуть наступати. Якби в них була така спроможність, то вони б спробували це зробити ще навесні 2022 року. Якщо вони цього не зробили, то зараз шансів нуль.
Звісно, плани про висадку в Одеській області в них ще залишаються – ми повинні це розуміти. Але інша справа, чи будуть вони реалізовані. Так само і з Кримом. У них завжди були плани із захоплення Криму. В певні періоди часу вони були дуже реальними, потім взагалі нереальними, але вони лежали і чекали слушної нагоди. І от дочекалися 2014 року і реалізували. Так само і з Одесою. У них плани є, але більшою мірою вони розраховують на якесь повстання всередині країни. Про висадку поки що не йдеться, бо там настільки усе заміновано…
Щодо плану позбавити Україну виходу до моря – звісно, він є. Вони про це мріють. Азовське море вкрали, намагаються вкрасти ще й Чорне.
– Чи вбачаєте ви ознаки того, що ворог працює в інформаційному просторі Одеси, Одещини, усіх південних регіонів України, аби розхитати ситуацію?
– Розхитати ситуацію? Я в це не вірю. Спроби дійсно є, але Служба безпеки працює. Регулярно, раз на 34 дні, вони виловлюють коригувальника, навідника, якогось провокатора, дестабілізатора. І я розумію, що в такій ситуації дуже складно вчиняти якісь активні деструктивні дії в Україні зараз. Так, це можна розгойдувати через соцмережі, але це важко. Можливість було втрачено 2022 року.
І не забувайте, що в росіян теж є проблеми всередині своїх спецслужб. Так, вони дійсно сильні, там не суцільні ідіоти, але ідіотів там теж вистачає. В них є П’ята служба, яка займається розвідкою по території України. Але також є регіональні підрозділи, які займаються різними операціями, намагаються їх планувати і дестабілізувати ситуацію в Україні.
Це виглядає не так, як в кіно: на Луб’янці сидить генерал чи полковник і працює… Ні. Є регіональні управління. Мурманськ, Магадан, Чечня. Майже ніхто з них ніколи не був в Україні, але щось там косокриво планують. Щось розпадається на етапі планування, щось на етапі реалізації, а щось, коли втручається СБУ.
– Отже, в них є певні можливості, але вони не безмежні.
– Так, не безмежні. Не треба їх переоцінювати, але і недооцінювати не треба. Дійсно, вони зараз активно працюють над дискредитацією певних українських посадовців. В них є певний незакритий гештальт. Україна має можливість на території РФ вбивати колаборантів і зрадників. Ківа, Дугіна тощо. А в росіян такої можливості в Україні поки що немає. Не можуть вони дотягнутися, хоча постійно над цим працюють.
І це для них найвищий пріоритет, бо це могло б бути гучно, медійно. Думаю, вони віддають перевагу саме якійсь точковій ліквідації, аніж організації великого повстання. Це складно зробити навіть в Одесі, яка зазвичай вважається проросійським містом. СБУ одразу виловлює тих, хто намагається хитати ситуацію.
