Чоловік ведучої та акторки Руслани Писанки, якої не стало 19 липня, Ігор поділився, якими були її останні дні перед смертю.
Як відомо, з початком війни Руслана Писанка була змушена поїхати до Німеччини, де у неї діагностували важку хворобу.
Пізніше чоловік зірки Ігор Ісаков поділився, що життя його дружини забрав рак, який був запущений. У студії "Сніданку з 1+1" Ігор розповів, якими були останні дні його дружини.
За словами Ігоря, у Німеччині вони перебували у місті Кайзерлаутерн, де Писанка проходила лікування. Руслана нікому не хотіла говорити про свою хворобу, бо хотіла, щоб її бачили такою, до якої звикли – веселої та життєрадісної:
"І, навіть коли виходили на вулицю, це ж Німеччина, така, бюрократична машина, якщо є термін, то треба прийти вчасно. То вона готувалася до цього, щоб ніхто навіть не здогадався, що з нею щось не так. Якусь перуку, якусь шапочку, підфарбовувалася, виходила і усміхалася. Хоча були такі хвилі болі, коли, я тримав її за руку і розумів, що вона вся напружена така, як камінь, але вона усміхалася і ми йшли", ледь стримуючи сльози розповів Ігор.
Чоловік поділився, що їм дуже пощастило з родиною, яка їх поселила у себе в Німеччині:
"У мене Руся була людинкамагнітик, яка притягувала до себе дуже позитивних людей. Нам неймовірно пощастило, що в Німеччині з'явилися такі друзі, які нас одразу пустили до себе в родину. Це був будинок. І так вийшло, що вони їхали у відпустку і десь днів за п'ять, як Руся пішла, підійшов чоловік і сказав: "Візьміть ключі від будинку і живіть в нас стільки, скільки треба". Я забрав Русю після крапельниці. Була шоста хімія, я забрав її і одразу привіз до будинку. Я безмежно вдячний цій сім'ї, що дали відчути Русі останні дні себе як вдома", сказав Ігор.
Також він пригадав перше побачення з Русланою. Тоді Ігор мешкав у Черкасах і акторка запросила його на побачення до Києва:
"Я не вірив, я не пам'ятаю, як їхав до Києва, але дуже добре пам'ятаю, коли я прийшов на місце зустрічі, де вона сказала, що ми зустрінемось, став з квітами і чекав. 1015 хвилин її не було, півгодини. Коли вже годину прочекав, її не було, я почав сумніватися, чи це не якийсь жарт зі мною, бо було багато акаунтів Руслани, і така думка у мене, що мене просто обманули, пожартувати. Друга година чекання, але стою, та вже не віриться. Потім я телефоную Руслані, кажу: "Руся, все добре? Ми зустрічаємось?". "Так, чекай". Потім, уявіть собі цю сцену. Я стою з квітами, спекотно, під'їжджає таксі. Водій таксі, поруч дівчина і позаду ще одна дівчина. Відкривається вікно, дівчата на мене подивились, засміялись і поїхала машина далі. Думаю, точно, все, це жарт. Але стою, стою далі. На три години вона запізнилася. Я пам'ятаю, сів в машину, був такий шок, я нічого не міг сказати. Тому я сказав: "Руся, я помовчу з пів годинки, ти балакай щось, мені треба отямитися". Це її дуже розвеселило. Вона мені потім згадувала все життя, що втратив дар мови", пригадав Ігор.
