Сусіди батьків нещодавно призначеного головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського у Росії вважають, що літньому подружжю "соромно" за такого сина. Росіяни також впевнені, що головком, який вважає Харків своїм рідним містом і вся військова служба якого пов'язана з Україною, "обрав нехорошу сторону".
З росіянами, котрі переконані, що шлях окупанта та зрадника гідніший від шляху захисника, вірного країні, яку вважає своєю батьківщиною, поспілкувалися журналісти російського видання "Новое время". Що вийшло зі спілкування, підсумували у "Радіо Свобода".
Журналісти "Нового времени" з'їздили у село Новинки Владимирської області, де була зареєстрована мати Олександра Сирського. На місці, де колись стояв будинок бабусі головкома ЗСУ, нині живуть інші люди, які, побачивши журналістів, повтікали, кинувши через плече, що вони "просто тут живуть, ведуть своє господарство, та й усе" і що вони "гадки не мають" про жодних Сирських.
Натомість родина мешкала за 5 км від села, у військовому гарнізоні "Костерьово-1": там служив батько Сирського Станіслав, який був кадровим військовим радянської армії.
Свого часу це військове містечко було засекречене. В СРСР там розташовувалися Центральні офіцерські Червонопрапорні курси зенітних ракетних військ ППО. Після розпаду Союзу і аж до 2007 року – Центр підготовки фахівців зенітних ракетних військ ВПС.
Нині "Костерьово-1" вважається недіючим військовим містечком, однак журналісти помітили там чимало військових авто та людей у камуфляжі на цивільних машинах. А школу, де починав навчання Олександр Сирський, нещодавно назвали іменем одного з окупантів, що був ліквідований на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Журналісти розповіли, що у 1970 роках Станіслава Сирського відправили служити в Україну, з собою він забрав родину. Тож школу Олександр Сирський закінчував вже у Харкові. Саме це місто він вважає рідним.
Тим часом рідний брат головкома ЗСУ, якому нині 50 років, а також їхні батьки, які вже перетнули 80-річний рубіж, живуть у спальному районі міста Владимир, у звичайній панельці. Молодший брат Олександра Сирського працює у місцевому супермаркеті охоронником.
Сусіди, почувши запитання журналістів про родину Сирських, переважно відмахувалися, запевняючи, що знайомі з ними поверхнево і лише вітаються при зустрічі.
"Чудові люди! Станіслав Прокопович взагалі чолов'яга. Підполковник російської армії. Задовбали вже старих", – буркнув один з сусідів.
Натомість про самого Олександра Сирського жителі Владимира говорили куди охочіше.
"Земляків скрізь багато. Вони опиняються і по той, і по цей бік, складно щось сказати", "Погано, соромно, напевно, його батькам", "Кожен робить свій вибір. Він вибрав нехорошу позицію таку", – заявляли жителі міста, з якими поспілкувалися журналісти.
У "Радіо Свобода" нагадали, що брат Олександра Сирського зізнався: з ріднею у РФ той зв'язок не підтримує. Батьки ж, за повідомленнями російських ЗМІ, про його призначення дізналися лише з новин.
Сам Олександр Сирський усю свою військову кар'єру будував в Україні. До 2014 року він очолював у ЗСУ напрямок співпраці з НАТО та брав участь у захисті України від гібридної російської агресії, зокрема, був одним з командирів Дебальцевської операції.
Коли ж його колишня батьківщина розпочала повномасштабне вторгнення в Україну – Сирський долучився до відбиття агресії. Його ім'я пов'язують з обороною Києва, Бахмута і Куп'янського напрямку, а також з операцією зі звільнення Харківщини від загарбників у 2022 році.
