Пymiн romoвuй oroлocumu щe ogнy вiйнy, вiн нe мoжe нe нacmynamu. A menер нaйцikaвiшe

Під час зустрічі у форматі "Рамштайн" 14 лютого союзники України могли ухвалити рішення про передання українській армії легендарних винищувачів F16, але необхідно розуміти: здебільшого все, що відбувається в такому форматі, не має виходити в публічну площину. Якщо Захід дійсно погодив надання цих літаків, на російськоукраїнському фронті вони можуть опинитися не раніше ніж наприкінці поточного року. Втім, із танками прогнози більш оптимістичні.

Напередодні роковин масштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого глава Кремля Володимир Путін може зіграти на випередження, наприклад, оголосити війну НАТО. Водночас очевидно, що агресор не може не наступати, адже 500тисячне угруповання, сформоване завдяки мобілізації, просто не можна тримати без війни. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Михайло Жирохов.

– Відбулась чергова зустріч у форматі "Рамштайн", але, на жаль, рішення про надання Україні винищувачів F16 не було ухвалено. Як думаєте, чому?

– Передусім отримування винищувачів – це такий собі медійний хайп. Зрозуміло, що це високотехнологічна зброя, і відразу отримати її Україна не могла. Якщо й ухвалено якесь рішення, то воно має тільки політичний або стратегічний характер, про нього говорити не будуть, навіть якщо воно й було ухвалено на цьому "Рамштайні".

Формат "Рамштайну" взагалі побудований таким чином, що рішення, які на ньому ухвалюються, не є публічними, і вони реалізуються впродовж декількох місяців. Щодо авіації – якщо й вирішили щось передавати Україні, то ми побачимо це не раніше ніж наприкінці поточного року чи на початку наступного.

Тому що спочатку треба вирішити величезну кількість проблем, починаючи з інфраструктури, яку треба створити, це базування, підготовка льотного і, головне, технічного складу. Адже літак – це навіть не танк. Підготовити його до вильоту, а потім його обслуговувати – це дуже складна процедура. В умовах війни вона швидко не реалізується.

– На "Рамштайні" також ішлося про розбудову "танкової коаліції". Публічно озвучено кілька позитивних для України новин. Але, напевно, передання танків також потребує багато часу, хай і не настільки великого, як у випадку з винищувачами. За вашими оцінками, коли сучасні західні танки у великій кількості зможуть з’явитися на полі бою?

– Новина, яка пройшла не досить помітно, – це те, що на "Рамштайні" було ухвалено рішення про передання Україні танків Т72. Передають Польща, США, Чехія, Нідерланди, які купляють ці танки по всьому світу. Ось це є підсиленням ЗСУ прямо зараз. Тому що ми маємо досвід експлуатації Т72, маємо досвідчені підготовлені екіпажі, які можуть піти в бій буквально із залізничних коліс.

Щодо західних танків, то це також непроста історія. Насамперед ці танки треба вміти використовувати. Західна філософія використання танків зовсім інша, ніж радянська. Тому, крім підготовки екіпажів, яка вже розпочалась, потрібно буде достатньо багато часу, щоб вони відпрацювали бойове злагодження на полігонах.

Ніхто із західних союзників не зацікавлений у тому, щоб ці танки одразу пустили в бій, щоб росіяни їх попалили. Палаючі Leopard, Challenger або Abrams не додадуть привабливості цій допомозі Україні в очах західної публіки.

Так, західні танки будуть раніше, ніж винищувачі, але я не очікую їх на полях боїв раніше, ніж улітку цього року.

– На 22 лютого призначено засідання ради федерації та держдуми Росії. Ми розуміємо, що ці структури фактично не ухвалюють жодних самостійних рішень. Отже, для чого це Путіну? Які рішення можуть бути озвучені?

– Формально вони говорять про те, що до кінця місяця потрібно ухвалити два закони щодо бюджетного фінансування "звільнених" територій України. Йдеться про суму близько 250 мільярдів рублів. Але можуть бути й більш глобальні питання, тому що 21 лютого буде виступ Путіна.

Звісно, я не можу сказати, що в нього в голові. Можливо, він захоче грати на випередження, наприклад, оголосити війну НАТО. Або змінити статус війни зі "спеціальної військової операції" на власне війну. Таке рішення може ухвалити тільки рада федерації.

Варіантів насправді дуже багато. Цей стан війни потрібен їм для того, щоб перевести економіку на військові рейки. Але я вагаюся в прогнозах. Важко сказати, що може бути.

– Як ви оцінюєте поточний стан наступу російської окупаційної армії? На чиєму боці перевага?

– Я не буду коментувати це питання до офіційних заяв Генерального штабу ЗСУ. Там ситуація розвивається порізному.

– Аналітики The Financial Times дійшли висновку, що Росія стягує до кордонів з Україною свою бойову авіацію, можливо, задля підтримки атак по містах України з повітря. Окупант робить ставку саме на авіацію, бо сухопутні війська виснажені тривалою війною. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Чи вважаєте, що дійсно Росія має проблеми з кількістю "чмобіків"?

– Я не знаю, звідки The Financial Times узяла цю інформацію. За моїми власними джерелами інформації, жодного масованого перебазування російської авіації – тактичної авіації, про що вони говорять, – на сьогодні немає. Тому що російських військових аеродромів не так багато, вони розташовані біля кордонів України, перебувають під постійним моніторингом.

Є специфічні органи, які цим займаються, скажімо, на повну. Звісно, ця інформація частково секретна, не вся вона призначена для широкого загалу, але там фіксуються навіть поодинокі машини, поодинокі літаки. На цій території РФ є агентурна мережа, яка діє. Але нічого не вказує на таке перебазування.

Навіть коли йшлося про військовий аеродром у Барановичах чи в Зябрівці на території Білорусі, де була розміщена російська авіація, також була наявна інформація щодо всіх переміщень літаків.

Отже, я не можу підтвердити цю інформацію, але, можливо, The Financial Times ґрунтується на власних джерелах.

– Ми дуже часто використовуємо словосполучення "перелом у війні", але, на жаль, поки що не бачили справжнього перелому. За вашими оцінками, чи можемо ми найближчими місяцями очікувати такого перелому, який принесе нам перемогу?

– Важко сказати. Очевидно, що найближчим часом триватиме російський наступ. Тому що збирати 500 тисяч мобілізованих і тримати їх без війни – це дужедуже дорого навіть для такої досить потужної у фінансовому плані країни, як Росія. Тому в найближчі місяці їм потрібно наступати.

Я розумію, що буде і наступ, і контрнаступ, тому що і наші військові готуються до наступу. Але про те, чи буде це конкретний перелом, після якого війна піде на спад, до якогось логічного закінчення, до нашої перемоги, я б зараз не став говорити, тому що це гадання на кавовій гущі.

– Якою буде головна ознака такого перелому?

– Звільнення територій, вихід, щонайменше, на адміністративні кордони Криму. Звільнення Запорізької та Херсонської областей. Дуже складна ситуація в Донецькій області, але звільнення цих двох областей означатиме перелом. Вихід на адмінкордони окупованого Криму для росіян буде фатальним, тому що далі буде вже зовсім інший розклад сил.